Джордано Бруно

 

Джордано Бруно

(1543-1600)

Італійський філософ, вчений, поет. Прихильник ідей Коперніка і Ніколая Кузанського. Вчив, що Бог присутній в усьому, що завдання людини полягає в пізнанні божественного в собі і в Природі. Доводив нескінченність Всесвіту і незліченність світів. Прожив дуже активне і плідне життя. За свої переконання був спалений на вогнищі Інквізицією.

Біографія

Джордано Бруно народився в італійському містечку Нола в 1543. При народженні отримує ім'я Філіппо. Ім'я Джордано, яке, власне, і робить його відомим на весь світ, - чернече. Молодий Філіппо отримує його коли стає ченцем в монастирі Сан-Домініко. В цей заклад він вступає в сімнадцятирічному віці і перебуває в "лоні церкви" 10 років: з 1566 по 1576. За цей час Бруно багато вчиться: вивчає твори богословів, античних філософів, величезний вплив на нього справляють праці Ніколая Кузанського, він приймає систему Коперніка. Бруно шукає відповідь на питання "Що є Істина ?" і не знаходить її в тогочасних церковних догмах, а твердження на зразок "Це відбувається незбагненним чином" його абсолютно не влаштовують. З часом в нього формується власний світогляд і він не боїться висловлювати свої погляди, свої думки, за що викликає ненависть з боку прислужників церкви. В 1576 надходить донос на нього із звинуваченнями в єресі . Щоб уникнути неминучого арешту, Бруно скидає чернечу рясу і вирушає в подорож Європою. За час цієї мандрівки, яка тривала все його життя, філософ відвідує:

1577 - Женеву, потім Тулузу, 1579 - Париж, 1583 - Лондон, 1585-знову Париж, 1586 - Марбург. Далі - Віттенберг, Прага, Гельмштет, Франкфурт-на-Майні, Цюріх. В 1592 році повертається до Італії і живе кілька місяців у Венеції, а згодом в Падуї. В цих подорожах Бруно сміливо відстоює свої позиції. Знаходить прихильників, але ще більше - ворогів. Скрізь прагне до широких аудиторій, до публічних виступів, диспутів і скрізь після кількох лекцій йому відмовляють: або під різними приводами, а де і прямими погрозами. Коли Бруно повертається до Італії, його зраджує його ж учень Моченіго. Моченіго, зібравши компрометуючий матеріал проти Бруно і звинувативши його в невиконанні обіцянки навчити магії, передає філософа в руки Інквізиції. 22 Травня 1592 року - заарештований Інквізицією і в січні 1593 року відправлений до Риму, де утримується 7 років у в'язниці, але і під тортурами не відмовляється від своїх поглядів. 17 Лютого 1600 року був спалений на Кампо де Фіорі (площі Квітів) в Римі як єретик . При винесені вироку про страту, Бруно вимовляє слова в дусі Сократа: "Ви з більшим острахом виносите вирок, ніж я його вислуховую"

Головні твори

"Про причину, початок і Єдине" (1584) "Про безмежність Всесвіту і світів" (1584) "Вигнання торжествуючого звіра"(1584) "Про героїчний ентузіазм" (1585)

Основні ідеї

Уявлення про Бога

Спосіб пізнання Бога Джордано Бруно можна назвати пантеїстичним. Згідно з таким підходом, вся природа сакральна. Уявлення про Бога можна скласти вивчаючи Природу, оскільки Бог присутній в усьому, що нас оточує. Він знаходиться в усьому, що сприймається нами, і в усьому, що лежить за межею нашого сприйняття. Таким чином, об'єктом філософії Ноланця, як Бруно називає себе в своїх творах, стає споглядання єдності природи. Бруно вважав, що коли релігія спирається лише на догмати, це вбиває розум, не приносить людині очікуваного спокою. Сповнений надією на майбутнє, він бачив попереду можливість появи певної філософської релігії, яка б замінила усі культи і об'єднала людство.

Уявлення про Всесвіт

Бруно стверджував, що Всесвіт нескінчений і існує незліченна кількість світів. Уява Бруно змальовує ті далі, існування яких з математичної точки зору підтверджує, до того ж не повністю, лише наука ХХ століття. Про нашу Сонячну систему він образно висловлюється як про маленький атом, що розвивається і пересувається серед нескінченної кількості йому подібних всередині великого живого організму - нашого Всесвіту, що не має ані початку, ані кінця. Наш Всесвіт складається не лише з клітин - галактик, але також із великої кількості паралельних світів, що постійно трансформуються; в них виявляється нескінченна кількість форм життя і принципів еволюції. "Я полагаю Вселенную бесконечной, то есть созданием бесконечного божественнного могущества. Ибо я считаю недостойным божественнной благости и могущества, чтобы Бог, обладая способностью создать помимо этого мира другой и другие бесконечные миры, создал конечный мир. Таким образом, я заявляю, что существуют бесконечные миры, подобные миру земли."[4]

Ідея безсмертя душі

Бруно вважав, що душі безсмертні і є самостійними сутностями. Його міркування були такими : "Поскольку душа может обладать бытием без тела и небытием в теле, она может таким же образом, как она находилась в одном теле, находиться и в другом, переходя из одного тела в другое."[4] "Я полагаю, что душа, подобно тому, как она находиться в одном теле и является самостоятельной сущностью вне этого тела, имея отличное от органического тела существование - в чем выступаю против Аристотеля и других, считавших ее качеством и формой тела, неотделимой от него, таким же образом может находиться и в другом теле, и придать другому телу, имеющему пассивные свойства, бессмертную природу."[4]

Вчення про пізнання

Пізнання, за Бруно, - процес невичерпний, як і сам Всесвіт. Рушійною силою пізнання Бруно вважав любов до Істини. Він ототожнює її з Богом, Єдністю, тому і не може відректися від усвідомленої ним Істини, оскільки "истина истине не может противоречить". "Всякая любовь (если она героическая, а не чисто животная, именуемая физической и подчиненная полу, как орудию природы) имеет объектом Божество, стремится к Божественной красоте, которая прежде всего приобщается к душам и расцветает в них… Любовь - это огонь, зажигающий душу…" Джордано Бруно відкрив шлях до зірок, закликаючи людей з-під влади звіра до міжзоряного шляху.

Цитати

"Я не считаю, что меня что-либо может связать, так как убежден, что не хватило бы никаких веревок и сетей, которые смогли бы меня опутать какими бы то ни было узами, даже если бы с ними, так сказать, пришла сама смерть. Равно не считаю я себя и холодным, так как для охлаждения моего жара, думается, не хватило бы снегов Кавказских или Рифейских гор." [2]

•••

"Чем более прекрасным и ярким будет солнце само по себе, тем более ненавистным и особенно неприятным оно будет для глаз ночных сов."[1]

•••

"В наше время благородные умы, вооруженные истиной и освещенные божественнной мыслью, должны быть в высокой мере бдительны, чтобы взяться за оружие против темного невежества, поднимаясь на высокую скалу и возвышенную башню сознания. Нужно принимать и всякие другие меры против низкого и пустого." [2]

•••

"Бог есть бесконечное в бесконечном: он находится во всем и повсюду, не вне и не над, но в качестве присутствующего, подобно тому как нет сущности вне и над сущим, нет природы вне природных вещей, блага - вне благого."[3]

•••

"Воля, которая устремляется к познанию, никогда не удовлетворяется оконченным делом."

•••

"Если во всем обращать внимание на опасности и дурные последствия вовек не сделаешь ни одного хорошего, превосходного труда."

•••

"Важно, чтобы стремились все, чтобы всякий делал в меру своих возможностей, потому что героический дух довольствуется скорее достойным падением или честной неудачей в том высоком предприятии, в котором выражается благородство его духа, чем успехом и совершенством в делах менее благородных и низких. Нет сомнения, что лучше достойная и героическая смерть, чем недостойный и подлый триумф."

Література:

1. Бруно Дж. О принципе, начале и едином . - Минск,1999

2. Бруно Дж. О героическом энтузиазме. - К.: Новый Акрополь, 1996.

3. Бруно Дж. О безмерном и неисчислимых. 160 тезисов / Горфункель А.Х. Джордано Бруно. - М.,1965

4. Краткое изложение следственного дела Джордано Бруно / Дж. Бруно Избранное. - Самара: Агни, 2000

5. Джордано Бруно - философ, мистик и пророк грядущих времен.- М.: Новый Акрополь, 1996.