вул. Данила Щербаківського, 9А

Київ

  • Вінниця
  • Дніпро
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Київ
  • Львів
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Харків

Дракон

Дракон

Дракон є найдавнішим символом, який ми зустрічаємо практично в усіх міфологіях. Він символізує таїну життя, в якому переплетені добро і зло, життя і смерть, вічне і плинне. Його символізм має амбівалентний характер: він може бути солярним і місячним, чоловічим і жіночим, добрим і злим.

Об’єднуючи у своєму образі риси різних тварин — крила птаха, лапи тигра, шию змії, роги оленя, дракон символізує єдність чотирьох стихій. Він живе у надрах землі або глибинах вод, літає у повітрі та виригає вогонь. Але частіше дракон зображується як комбінація птаха і змії, небесного і земного.

Міфи про боротьбу героя або бога із драконом — це космогонічні міфи, які розповідають про створення космосу з хаосу — нерозчленованого, недиференційованого стану, який втілюється в образі потвор, частіше за все драконоподібних (Тіамат, Левіафан, Апоп, Тіфон, Піфон). «Спасителі», сонячні герої усіх народів, зображуються як такі, що наступають на голову змії або дракона або простромлюють чудовисько своєю зброєю сили, символізуючи перемогу безсмертного духу над матерією: Крішна перемагає семиголового змія Калінага, Гор простромлює голову Апопа, скандинавський Тор розбиває череп змії своїм хрестоподібним молотом, а Аполлон проколює Піфона.

Дракон, першоістота Хаосу, перетворюється потім на Пояс Світу, який слугує світу опорою і підтримує світ. Таким є Світовий Змій Йормунганд скандинавських міфів та Аполлон проколює Піфона. індійський Змій Шеша.

Дракон як персоніфікація Хаосу, стихійних сил всесвіту, неприборканої природи пізніше виступає як володар вод, символ родючості: доброзичливі дракони дають дощі і річкові розливи; ворожі — викликають потопи й повені.

Як найдавніші з істот, що населяють цей світ, дракони є володарями і хранителями сакральних знань. Дракон — вчитель, посвячений, володар землі, хранитель скарбів. Золото, яке він стереже, — це золото Мудрості, сили і пізнання. Як пише О. П. Блаватська у «Тайній Доктрині», «…не раз Змій і Дракон були найменнями, які давалися Мудрецям, Посвяченим Адептам давнини. Примітивний Змій символізував Божественну Мудрість і Досконалість і завжди означав психічне Відродження і безсмертя. Дракон… є Мудрістю Хаосу».

У зв’язку із цим дракон, символ божественного знання, ідентифікувався з небесними богами і їх земними представниками — імператорами й королями. У багатьох традиціях, зокрема, північноєвропейських, дракон уособлює велич, легітимність і священність королівської влади (наприклад, червоний і білий дракони з епопеї про Мерліна; ПенДрагон — батько Артура).

 червоний і білий дракониПізніше, коли міфи виродилися у казки й лицарські романи, символічні скарби дракона стали просто золотом і дорогоцінним камінням (які іноді все ще були наділені магічною силою).

У казках і легендах в результаті вбивства Дракона герой звільняє проковтнуту чудовиськом воду, скарби, які він охороняє, і викрадених людей (частіше за все полонену царську дочку).

Бій героя із драконом у міфології означає не стільки боротьбу із зовнішнім злом, скільки звільнення душі від внутрішньої темряви, обмежень і невідання, осягнення глибоких законів існування і віднайдення внутрішнього світла.

Перемога над Драконом уособлює знищення деструктивних сил зла, перемогу над власною темною природою, пізнання Істини. Саме завдяки їй герой стає хранителем сім’я вічного життя і досягає безсмертя.

Найбільш багатогранною і розмаїтою є символіка дракона у Китаї.

В цілому на Сході Дракон уособлює стихійні сили всесвіту, як милостиві, так і руйнівні. Він символізує хаос, приховане, потенційне, неприборкану природу і живильну силу води. Дракон також являє собою надприродну мудрість, приховане знання, силу, нескінченність, божественну силу змін і трансформації, ритми природи, закон становлення.

Два дракони, що борються, змагаються, представляють собою дуалізм сил інь-ян, сил небесних і земних. Зазвичай між ними зображають або Сонце, або «перлину небесну» — Місяць. У даосизмі та буддизмі це «перлина, яка виконує усі бажання», перлина досконалості, мудрості, сили, духовної суті всесвіту. Така палаюча перлина вінчала дахи храмів, головні убори імператорів, довгий час була символом китайської зброї.

Дракон, зображений разом із Феніксом, є символом союзу Неба і Землі, імператора та імператриці, божественної потенційності, що вміщує у себі всі протилежності, взаємодії Дракон, зображений разом із Феніксом,макрокосму і мікрокосму, ритмів еволюції та інволюції, народження і смерті.

Дракони є чудовими вчителями магії і дарівниками мечів. В «І-Цзин» («Книзі Змін») дракон зазвичай означає мудреця. Крім того, дракон — хранитель еліксиру безсмертя і провісник майбутнього.

Як втілення сили, мудрості і величі, Дракон ідентифікувався з небесними богами і їхніми земними представниками — імператорами, синами неба. «Образ дракона є образом правителя, його рух — хода правителя, перлина дракона — це блиск слів правителя, досконалість його думок і розпоряджень». Трон імператора називався Троном Дракона; обличчя імператора — Обличчям Дракона. Коли необхідно біло сповістити про смерть імператора, казали, що він полетів у небо верхи на драконі.

Легендарний китайський імператор Фу-сі був за легендою першим імператором, який взяв подобу дракона ще в доісторичні часи. Він приборкав води будівництвом дамб, каналів та водойм, вгамувавши таким чином Жовту ріку. Зі своєю дружиною Нюй-ва, богинею творіння, вони зліпили перших людей із жовтої глини. Люди і досі в Китаї кажуть, що вони є «нащадками дракона».

Згідно китайської міфології, вважалося, що небесний дракон тримає на своєму хребті палаци богів і не дає їм впасти на землю; божественний дракон породжує на благо людям вітри і дощі; земний дракон спрямовує течію струмків і рік; підземний дракон охороняє заборонені для людей скарби.

Блакитний Дракон («лунь» — найвищий) вважався наймогутнішим, жив на небі і був духом животворним, силою небесною, надприродною і нескінченною. На землі блакитний дракон — знак і покровитель імператора, син неба, символ його мудрості, влади і могутності. Він представляє Схід, схід Сонця і весняний живильний дощ.

Безрогий дракон «лі» живе в морі і володіє морськими глибинами, він також символізує вченого.

Вкритий лускою, дракон «чияо», що живе на болотах і в лігвах у горах, уособлює державного мужа.

Один із символів Сходу — Цинлун («Зелений дракон») — одне з найбільших надсузір’їв китайського неба і назва планети Юпітер, де, за переказом, перебуває дух прародителя китайської нації Фу-сі.

У давні часи дракон разом із єдинорогом, черепахою і феніксом представляв чотири наприродні істоти, які символізують чотири сторони світу. Дракон пов'язаний зі сходом, він представляє принцип ян, тобто персоніфікує розмноження, плодючість та активність.

У єгиптян дракон є емблемою Озириса, бога мертвих. Бог-Сонце Ра щоночі бореться з Апопом — величезним змієм-драконом, що уособлює темряву, зло і хаос та живе в глибині землі, де і відбувається його боротьба з Ра.

З 3500 по 1500 рік до н. е. велика Зірка Дракона займала місце Північної Полярної зірки, і на неї орієнтовано багато храмових споруд Єгипту.

У шумерській традиції бог води Енкі б’ється із Куром, рятуючи богиню Ерешкігаль. «Кур» — це, з одного боку, простір, що лежить під земною корою і відокремлює землю від первісного океану, а з іншої — лютий дракон, який мав тримати у покорі руйнівні підземні води.

 Бог Мардук воює із чудовиськом-драконом Тіамат,У вавилонській міфології бог Мардук воює із чудовиськом-драконом Тіамат, а після перемоги над нею і її військом створює із тіла Тіамат увесь світ.

У Фінікії Баал — бог грому і блискавки — б’ється з богом морів та рік, якого називали Ріка-Море, Ям-Нахр. Разом із Анат, дівою-войовницею, він перемагає чудовисько Латану (Левіафана), яке втілює руйнівні сили водного світу і являє себе як могутнє семиголове чудовисько.

Згідно грецької міфології, корисний дар отримали люди від богині Деметри, яка подарувала Триптолему магічний віз, запряжений драконами, на якому він літав по світу і вчив людей орати і сіяти зерна пшениці.

Сад богині Гери, де росло чарівне дерево із золотими яблуками безсмертя, охороняв невсипущий дракон Ладон, який мав сто голів і сто язиків. Щоб дістати яблука, Геракл вбив дракона. Дізнавшись про смерть Ладона, Гера вирішила помістити його на зоряне небо у вигляді сузір’я Дракона, а разом з ним і Геракла, який досяг своїми подвигами безсмертя. Відтепер Дракон охороняє рай і дерево, яке приносить плоди вічного життя, — це космічна, нерухома вісь екліптики, а яблука — вічні зірки і божественні планети. Дракон захищає це Дерево Життя, обвиваючи його своїми кільцями; тепер він безсмертний і одвічно пильний.

В інших грецьких міфах зустрічається дракон, який стереже Золоте Руно, за яким вирушили в дорогу аргонавти, а також хтонічне чудовисько Тіфон, яке б’ється із Зевсом.

Ндракон, який стереже Золоте Руноа небі є сузір’я крилатого Дракона, а також Великого та Малого Возів — ведмедиць, на яких перетворилися Зевс і його няньки, щоб сховатися від батька Кроноса. Зоряний Дракон — Зевс — з усіх боків обвиває полюс Екліптики, північний кінець якого, розташований у сузір’ї Дракона, асоціювався із раєм, а інший, розташований на півдні, — із підземним царством мертвих. Вважалося, що навкруги полюса Екліптики рухається час.

Відомим старозавітним чудовиськом є Левіафан, описаний у Книзі Іова як справжній вогнедишний дракон, який згодом ототожнювався із Сатаною. В Апокаліпсисі дракон вже чітко асоціюється зі змієм Книги буття, старим ворогом людського роду. Про нього говориться, що він «великий дракон, давній змій, іменований дияволом і сатаною, що спокушає увесь всесвіт» (Одк. 12, 9). Цей самий дракон стає драконом церковним, Сатаною, втіленням всесвітнього зла.

Переможці драконів є тріумфаторами над силами зла і єресі. Дракон, закутий у ланцюг або потоптаний ногами, символізує перемогу бога сонця над темрявою, що у християнстві трансформувалося у версію про поразку Сатани. У такому значенні він опиняється під ногами Діви Марії, Архангела Михайла і виступає у якості атрибута Св. Маргарити, Св. Георгія Переможця, який вражає його списом.

За середньовічними європейськими уявленнями, дракон є найбільшим із сухопутних тварин. Погляд дракона у подобі василіска є нестерпним для людей. Дракони є хранителями потаємних скарбів або здійснюють набіги на поселення. Міфологічні герої, які борються з драконами і перемагають їх, — це Сигурд, Тристан, Беовульф.

В алхімії дракон — один із найстаріших символів, про які збереглися відомості. Дракон, що кусає свій хвіст, є гностичним Уроборосом, символом усіх циклічних процесів і, зокрема, понять «вічність» та «нескінченність».

Алхіміки стверджують, що у процесі діяння все виходить із єдиної причини і до неї повертається. Це у певному розумінні нагадує дракона, який пожирає свій хвіст. Завдяки цьому опус (діяння) часто називають коловоротом або колом. У цьому випадку дракон є «materia prima», це Меркурій, який стоїть на початку і наприкінці діяння. Цей значний алхімічний символ сягає гностичного уявлення про змія Уробороса, який трансформувався в алхімічного дракона.