Це ж треба отак

Автори: Вікторія Концева

Це ж треба отак –

віддати настільки багато,

щоб самій позичати, просити, жебракувати,

сподіваючись бодай на крихту, бодай на окраєць,

як після війни, чуми, окупації.

Хто ж не давав мені їсти, спати, прив'язував?

Сама собі мачуха,

тепер харчи й терпи,

дивись на свої дипломи й значки –

це ж саме те, заради чого ти всім пожертвувала!

Відчуваєш безперервний головний біль?

То врослася корона – спробуй її зніми.

Спробуй заново, онімій.

Впади до землі, вирий на пагорбі джерело, пий по краплині,

пий допоки не виженеш вічне зло.

Лелека щороку повертається до гнізда.

Роби, як вона, якщо є куди.

Проси і чекай,

проси і чекай.

Це твоя пустеля, ти в ній джедай.

Якщо втратиш віру, не знайдеш шлях.

Зупинись і слухай.

Дихай із вітром в такт.

Вогонь ще не згас, роздмухуй.

Все у твоїх руках.