Мріючи про молодих ідеалістів
Автори: Хорхе Анхель Ліврага
За свого життя засновник Міжнародної організації «Новий Акрополь» Хорхе Анхель Ліврага Ріцці дав багато інтерв’ю для ЗМІ різних країн. З нагоди цієї річниці ми зібрали деякі фрагменти з його інтерв’ю журналістові у Буенос-Айресі 1975 року.
Пане професоре, як виник «Новий Акрополь»? Нам відомо, що він був заснований в Аргентині, але як саме розпочинався і як розвивався цей рух?
Гадаю, що потребу в появі «Нового Акрополя» відчували багато з тих, з ким я 20 років тому навчався в університеті в Буенос-Айресі. Я усвідомив цю потребу, коли зрозумів, що університети надавали інформацію, але не формували особистість, викладали твори класиків завжди не цілісно, ігнорували Східну філософію — її можна було вивчати лише поза університетською освітою. Історію вважали тягарем, якого краще позбутись і викинути з пам’яті. Для нас, навпаки, історія — це п’єдестал для тієї статуї, якою є майбутнє.
Все це привело до того, що ми — кілька молодих студентів — почали створювати «Новий Акрополь». Почали видавати журнал, стало дедалі більше збиратись людей, і була розроблена програма навчання. Потім ми заснували осередки в інших країнах і почали мандрувати по всьому світу. Це дало можливість збирати тексти, набувати знань, налагоджувати контакти з інтелектуальними центрами. Ми помандрували на Схід, до Індії, в пошуках стародавніх священних текстів, працювали над їх перекладом та адаптуванням для молоді в «Новому Акрополі». Щодо мене, то я присвятив себе Європі й працював над тим, аби відродити середньовічні традиції, які підкреслювали, наприклад, важливість поняття честі дами та лицаря, оскільки, на наш погляд, цей світ, повний чвар та насильства, конче потребує формування молоді, а надалі, звісно, всього людства, щоби знову відродити моральні цінності й покласти край насильству.
На які кошти існує «Новий Акрополь»? Я можу уявити собі, що досить важко у такому світі, як наш, особливо в нашій країні, підтримувати існування такої організації, як «Новий Акрополь».
«Новий Акрополь» не орієнтований на прибуток і передусім спирається на добровільну підтримку людей. Це значно скорочує витрати на його утримання. Наші затрати зведені до мінімуму й обмежені найнеобхіднішим, як наприклад, оренда чи купівля приміщення, друкованих матеріалів, поповнення бібліотеки тощо. Наші викладачі працюють безкоштовно; і всі ми, об’єднані цією справою, заробляємо на прожиття в інших місцях, щоби не обтяжувати «Новий Акрополь». Тому витрати на утримання такої великої організації, як наша, менші, ніж це може здатися зовні. Фінансова підтримка надходить головним чином з добровільних внесків учнів і всіх тих, кому близький акропольський ідеал. І це не завжди підтримка грошима, часто йдеться про подарунки, наприклад, діапроектори, друкарські машинки, столи тощо. Все-таки це не бізнес.
Пане професоре, що потрібно робити, аби вступити до «Нового Акрополя»?
У «Новому Акрополі» працюють взаємопов'язані секції різного рівня, але загалом для вступу до «Нового Акрополя», — я так розумію, це суть вашого запитання — немає особливих вимог. Треба тільки уміти читати, писати й бути схильним до філософії, цікавитися глибинними питаннями життя. Цього досить, щоби приєднатися до «Нового Акрополя».
Чи передбачає цей рух певний спосіб життя своїх учасників?
Цей рух поважає кожну людину, бо однією з помилок мислителів, особливо західних, було те, що вони хотіли запровадити жорсткі формули життя. Ми так звикли все класифікувати, що робимо це й з людьми, і з їхнім способом життя, щоб усе було точно, як в аптеці.
Те, що ми пропонуємо, — це пошук неминущих цінностей, пріоритет волі над слабкістю, діяльності над інерцією, відповідальність над бажанням лишатися в тіні — ось такі наші головні пропозиції.
Ми повинні відродити ті цінні елементи, за допомогою яких може бути створена нова культура, а потім — через віки — і нова цивілізація. Але розпочинати треба з індивіда, з найпростішого. І необхідне відродження духовних елементів, бо за допомогою них можна створити новий світ, і не тільки новий, але й кращий.