Ірис
Ця квітка була відома людям дуже давно. Зображення іриса були знайдені на Криті серед розписів Кноського замку, побудованого ще в кінці ІІІ тисячоліття до нашої ери.
За веселкову розмаїтість кольорів цієї квітки її названо ім’ям грецької богині Іриди, яка спускалася на землю, щоб сповістити людям волю богів. Назву «ірис», яка в перекладі з грецької означає «веселка», рослині дав лікар і дослідник природи Гіппократ.
Ірис прикрашав герб міста Флоренції. Римляни назвали місто, навкруги якого росли плантації білого ірису, Флоренцією, що означає «квітуча».
В Японії ірис захищав будинки від згубного впливу. У кожній японській сім’ї, яка мала синів, у традиційний День хлопчиків (п’ятий день п’ятого місяця) із квітів ірису і померанцю виготовляють магічний талісман («травневі перли»), бо в японській мові одним і тим же ієрогліфом позначаються назва ірису та слово «войовничий дух». «Травневі перли», за легендою, повинні наповнити душу юнака відвагою: навіть листя рослини дуже схоже на мечі.
У християн ірис символізує чистоту, захист, але також став символом скорботи і болю. Причиною тому стало його гостре клиноподібне листя, наче символізувало страждання і смуток серця Богоматері від мук Христа. Дуже часто таким символом на зображеннях Діви є голубий ірис. Ірис теж може символізувати непорочне зачаття.
Як релігійний символ ірис вперше з’являється в школах живопису ранніх фламандських майстрів, і на зображеннях Діви Марії він присутній як разом з лілією, так і замість неї. Це символічне значення пов’язане з тим, що назва «ірис» позначає «лілія з мечем», що наводить на думку про скорботу Марії за страждання Христа.