Лавр

Поезія

Лавр уособлює тріумф і перемогу. Будучи вічнозеленою рослиною, він символізує постійність, вічність і безсмерття.

У давньогрецькій культурі лавр символізував перемогу і мир і був присвячений Аполлону і Діонісу.

Згідно міфу, Аполлон переслідував німфу Дафну, яка дала слово зберегти цнотливість. Дафна вблагагала про допомогу, і боги перетворили її на лаврове дерево, яке невтішно обнімав Аполон. Віднині лавр став його священною рослиною. Ось чому в Греції музикантів, поетів, танцівників, покровителем яких був Аполлон, нагороджували саме лавровими вінками, в той час як спортсменів, атлетів увінчували оливковими або селеровими вінками. Лаврові гаї росли на вершині Парнасу, оселі муз, і оточували храми Аполлона. Із лаврового листя плели святкові гірлянди і вінки, на святах в честь Аполлона глядачі носили лаврові вінки. Лавру приписувалась не тільки цілюща сила, але і сила очищення від дущевної скверни. Лаврові листки ритуально очищували від пролитої крові, Аполлон очистив ними себе після умерщвлення Піфона. Богиня перемоги Ніка зображувалась з лавровим вінком у руках, котрий вона покладає на голови героїв-лереможців.

У древньому Римі лавровий вінок стає вищим знаком військової та імператорської слави. Він символізував мир, що настає після перемоги над ворогом. Послання про перемогу і переможну зброю обвивались лавром і складались перед зображенням Юпітера. Лаврові вінки і гілки зображувались на монетах і гемах як атрибути Юпітера і Аполлона. Перші римські імператори не носили корони, а прикрашали свої голови лавровим вінком. У Давньому Римі до здобуття лаврового вінка прагнули також оратори і поети. Крім того, лавр був присвячений дівам-весталкам і втілював незайманність.

У ранньому християнстві вічнозелене листя лавру вважалось символом вічного життя або нового життя, яке настане дякуючи спокутуваним діянням Христа, а вінок із лавру символізував мученечество. Св. Павло протипоставляє нетленний вінець, яким коронований християнський подвижник, вінцю тленому, який отримує переможець на арені.

Вже в епоху еллінізму лавр стає символом слави як такої, а лавровий вінок або лаврова гілка- емблемою слави. В середньовіччя в класичній геральдиці лавр не використовувався. Але після французької революції 1789 року лавр став найпопулярнішою емблемою Франції: лаврові гілки були внесені в герб Французької Республіки, і в наш час вони також входять до державних гербів Алжиру, Бразилії, Греції, Куби, Мексики та інших країн.

В мистецтві класицизму лавр отримав розповсюдження як головна емблема слави. Він зустрічається на нагородах, отриманих за вдалу участь в конкурсах вченними, артистами, музикантами, поетами, письменниками (котрих саме тому і називають лауреатами), а також на більшості орденів — знаків прижиттєвої слави.

* * *

Дельфы

Стеснили путь хребтов громады.
В долинах тень и дымка мглы.
Горят на солнце Федриады
И клекчут Зевсовы орлы.

Величье тайн и древней мощи
В душе родит святой испуг.
Безгласны лавровые рощи,
И эхо множит каждый звук.

По руслам рвов, на дне ущелий
Не молкнет молвь ручьев седых.
Из язв земли, из горных щелей,
Как пар, встает туманный дых.

Сюда, венчанного лозою, -
В долину Дельф, к устам земли
Благочестивою стезею
Меня молитвы привели.

Я плыл по морю за дельфином,
И в полдень белая звезда
Меня по выжженым равнинам
Вела до змиева гнезда.

Но не вольна праматерь Гея
Рожать сынов. Пифон умолк,
И сторожат пещеру змея
Священный лавр, дельфийский волк.

И там, где Гад ползою мрачной
Темнил полдневный призрак дня,
Струей холодной и прозрачной
Сочится ископыть коня.

И где колчан с угрозой звякал
И змея бог стрелой язвил,
Вещает праведный оракул,
И горек лавр во рту сивилл.

И ветвь оливы дикой место
Под сенью милостной хранит,
Где бог гонимого Ореста
Укрыл от гнева эвменид.

В стихийный хаос - строй закона.
На бездны духа - пышность риз.
И убиенный Дионис -
В гробу пред храмом Аполлона!

М. Волошин