Дельфін Поезія

Дельфін - істота, яка живе у двох стихіях, морській та повітряній. Він служить сполучною ланкою між земним і небесним і є царем риб, рятівником людей, які потерпіли аварію корабля, проводирем душ у потойбічному світі. Дельфін - це алегорія порятунку, натхненна древніми легендами, що зображують його як друга людини. Він символізує море, морську силу, безпеку й швидкість, волю, шляхетність, любов, задоволення.

Два дельфіни, які дивляться у різні сторони, уособлюють подвійність природи, космічні потоки інволюції й еволюції, два дельфіни разом - золоту середину між крайностями, символ рівноваги. Дельфін із якорем означає розважливість

У шумеро-семітській міфології дельфін зв'язаний з Енкі - богом мудрості, хазяїном підземного світового океану прісних вод. Згідно до переказу, люди жили як тварини, поки з моря не вийшла першолюдина, культурний герой Оаннес (епітет бога Енкі) в образі напівдельфіна (за іншою версією - напівриби-напівлюдини). Він навчив жителів Вавілонії писемності, наукам, будівництву, землеробству. Крім того, дельфін є атрибутом богині Іштар і присвячений Атаргатис, богині родючості та благополуччя в західно-семітській міфології.

У єгиптян Ізида, богиня родючості, вітру, води й мореплавання, може зображуватися з дельфіном.

В індуїзмі дельфін - кінь Ками, бога любові.

У мінойській культурі він уособлює владу на морях. Майже чотири тисячі років тому древні художники запам'ятали (запечатлели) дельфінів на фресці Кноського палацу на острові Крит: ніби морські божества, величезні тварини, плавно сковзаючи, здійснюють свій танок у прозорих водах, охороняючи та спокій підводного царства.

У грецькій міфології дельфіни часто супроводжують богів - Афродіту, Посейдона, Аполлона, Діоніса. Дельфін може володіти як місячними, так і солярними ознаками: поруч з Аполлоном Дельфійським він символізує світ і сонце, якщо ж зображується з Афродітою чи Еросом, то має місячний символізм. По своєму походженню Афродіта близька до фінікійської Астарти, ассірійської Іштар, єгипетської Азиди й часто, подібно до них, зображується з дельфінами. Дельфін - одна з іпостасей Посейдона. По переказу, один із дельфінів поєднав шлюбом бога морів і Амфітриту. Після сутички зі страхітливим Піфоном Аполлон в образі дельфіна доганяє корабель критських мореплавців і приводить його до пристані міста Криси. Звідти через родючу долину моряки приходять до підніжжя Парнасу, де розташована головна святиня еллінського світу - Дельфійський оракул і храм Аполлона, - і стають першими дельфійськими жерцями. Відповідно до легенди, у дельфінів були перетворені тирренські морські розбійники, що не розглянули в полоненому ними прекрасному юнаку могутнього бога Діоніса. З того часу їм визначено вічно служити в його свиті. Діоніса в древніх містеріях порівнювали з чарівним дельфіном, який поринає у безодню й піднімається на поверхню води… Він безсмертний і існує поза межами простору і часу, то з'являючись, то зникаючи в нескінченному ланцюзі втілень...

В етрусків і римлян дельфін символізує подорож душі через море смерті до країни обітованої. У мітраїзмі дельфін зв'язаний з Мітрою, символом світла.

У християнській символіці дельфін ототожнюється з Ісусом Христом як творцем і спасителем, із воскресінням і порятунком. Дельфін із якорем або кораблем уособлює церкву, ведену Христом. У християнстві цей символ іноді заміняє ковчег порятунку й відродження. Дельфін, простромлений тризубцем або прикутий до якоря, означає розп'ятого Христа.

Міфи багатьох народів говорять про дельфіна як про істоту божественну, що володіє даром пророцтва, здатним одним стрибком вилетіти з води й досягти неба, щоб зайняти своє місце серед сузір'їв...

* * *

Арион