|
Рамзес II
 |
 |
Ра-Усерма-Сотеп-ен-ра Рамзес II Міамун
I (Рамзес Міамун), він же — Рамессу, Сес, Сестезу, Сетесу, Сестура,
Сезострисом його називали греки... Ми його знаємо як Рамзеса II
— Рамзеса Великого. Цьому фараону — герою і всесвітньому завойовнику
легендарних переказів — переважно надавався почесний титул А-нахту,
тобто «переможець».
Ще в дитячі роки Рамзес II був залучений своїм батьком, Сеті I,
до керування державою. Про роль Рамзеса II при дворі за життя Сеті
I говорить текст стели з Кубану, яка належить до третього року незалежного
правління Рамзеса II:
«Кожна справа проходила через вуха твої відтоді, як ти керував
цією країною. Керував ти ще тоді, коли був у яйці дитиною і наслідним
царевичем. Повідомляли тобі про справи Обох земель, коли був ти
ще хлопчиком з локоном. Не було пам'ятника, що виникав би без твого
спостереження. Не було доручення, про яке ти б не знав. Ти став
«верховними вустами» війська, коли тобі ще було десять років».
По смерті Сеті I Рамзес II вступає в повні права володаря єгипетської
держави. Молодому царю було в цей час близько двадцяти років.
У перший же рік свого правління Рамзес починає великі будівельні
роботи в храмі Амона в Луксорі, на західному березі Фів закладається
Рамессеум (заупокійний храм Рамзеса II); продовжується оздоблення
поминального храму Сеті I у Курні, гіпостильного залу в карнакському
храмі. Безліч святилищ будується в Нубії: заснований храм у Бет-ел-Валі,
створена невелика капела в Гебель Сильсіле поруч з батьківською.
В Абідосі він завершує декорування батьківського храму, і закладає
неподалік свій власний. Трохи пізніше Рамзес засновує новий центр
політичного і культурного життя Єгипту — Пер-Рамзес-Меріамон («Будинок
Рамзеса-Улюбленного Амоном»).
Найграндіозніший комплекс був споруджений Рамзесом в Абу-Симбелі
— храм у товщі скелі, довжиною 60 метрів, з фасадом, що являє собою
трапецію завширшки 35 і заввишки 30 метрів. На початку правління
Рамзеса був намічений фасад, висічені в скелі зали і святилище.
Гігантські статуї царя, що підтримують стелю першого залу, були
готові до п'ятого року його правління, коли відбулася битва під
Кадеше, зображена на північній стіні залу, що стала відправною темою
для іншого декорування. Тільки після спорудження цього залу цар
починає фігурувати серед божеств як рівноправна божественна субстанція,
а сам храм отримує назву «Будинок Рамзеса, улюбленого Амоном».
«...От, щодо Його Величності, так буде він живий, цілий і здоровий,
був він тим, хто пильнував у пошуках будь-якого моменту вдалого,
створюючи речі прекрасні для батька свого, Хору, владики Хутра,
споруджуючи для нього будинок мільйонів років у цій горі Хутра;
ніхто не робив подібного до сина Амона, володаря...»
Два рази на рік промінь сонця, що піднімається на сході, зазирав
у святилище великого храму Абу-Симбела і висвітлював усі статуї
святилища, за винятком Птаха, що тут ототожнювався із силами потойбічного
світу.
Чисельні храмові рельєфи і написи відбивали військову діяльність
Рамзеса II. Вони свідчать, що він був найбільш войовничим царем
протягом всієї історії Стародавнього Єгипту. Серед військових подій
за часів правління Рамзеса ІІ слід зазначити битву під Кадеше. Рамзес
II наказав відобразити ці події в грандіозних панорамах на стінах
багатьох храмових комплексів, у тому числі в Абідосі, Карнаці, Луксорі,
Рамессеумі й Абу-Симбелі. Три різних тексти оповідають про ці події:
довга детальна розповідь з ліричними відступами, так звана «Поема
Пентаура»; коротка розповідь, «Доповідь» та деякі хетські документи.
Рамзес, піддавшись на хитрість ворога, ледь не загинув і врятувався,
як говорять тексти, лише завдяки особистій відвазі і заступництву
свого батька, бога Aмона:
...И заволав тоді Його Величність: «Що ж трапилося, батьку мій
Амоне? Невже забув батько сина свого? Чи робив я що без відому твого?
Хіба переступив я заповіді твої?...Чи ж не спорудив я для владики
безліч великих пам'ятників?... Чи ж не звів я храми тобі на мільйони
років і не зрікся усякого добра свого в заповіті? Я приніс тобі
в дарунок усі країни, щоб забезпечити твої вівтарі приношеннями......Не
покладаючи рук, працював я для прикраси святилища твого...І що скажуть,
якщо станеться недобре з покірним приреченням твоїм? Будь милостивий
до того, хто покладається на тебе і піклується про тебе, почуваючи
потяг серця! Я волаю до тебе, батьку мій Амоне, оточений незліченними
ворогами, про яких не відав, коли всі чужоземні країни повстали
проти мене, і я залишився один, і немає нікого зі мною, і залишило
мене військо моє, і відвернулися від мене мої колісничі. Я кричав
їм, але не чув з них жоден, коли я волав.
І осяг я, що краще для мене Амон мільйонів воїнів, сотень тисяч
колісничих, десяти тисяч братів і дітей, охоплених єдиним поривом
серця...І прийшов Амон, коли я заволав до нього, і простяг він до
мене десницю свою, і я зрадів,— і був він за мною і переді мною
одночасно; і окликнув він мене: «Я з тобою. Я батько твій. Десниця
моя над тобою. Я більш благотворний, аніж сто тисяч воїнів. Я владика
перемоги, що любить відвагу».
Зараз у нього є союзник, що один вартий мільйонів. Рамзес метає
стріли праворуч, обороняється щитом ліворуч. Дві тисячі п'ятсот
ворожих колісниць перекинуті. Руки не коряться його ворогам. Серця
їх пішли в п'яти. Вони не можуть більше стріляти, не можуть підняти
меч...
Рамзес II був великим правителем, військовим і дипломатом. Укладення
мирного договору з хетами — це переважно його заслуга. При веденні
переговорів з хетами велику роль зіграла і перша законна дружина
Рамзеса II — цариця Нефертарі, знаменита красуня, «Кохана Мут».
В Абу-Симбелі, у 150 метрах до півночі від великого храму, висічений
у скелі малий храм. Він присвячений богині Хатхор і обожненої в
образі Сиріуса цариці Нефертарі. Шість ніш фасаду прикрашені чотирма
восьмиметровими статуями Рамзеса — «сонця», між якими височіють
дві гігантські статуї його дружини — «зірки». Біля обох статуй Нефертарі
зображені її старші дочки, у той час як біля Рамзеса стоять сини.
Численність родини Рамзеса добре відома. Крім Нефертарі відомо ще
три законні дружини фараона, дві з них були хетськими принцесами,
а також безліч наложниць гарему. Відомо, що в Рамзеса II було, принаймні,
111 синів і 67 дочок.
Рамзес II помер на 67-м році правління у віці 88 років. У період
його правління істориками і єгиптологами відзначається розквіт цивілізації
Єгипту, після його смерті починається занепад.
Незважаючи на те, що підготовка величезної (820 м кв.) гробниці
в Долині царів, була розпочата у другий рік правління фараона, і
роботи тривали майже 65 років, усипальниця залишилася незавершеною.
На сьогодні гробниця царя ХІХ династії знаходиться в жахливому стані.
«Шляхетний син Сеті I — Рамзес II, незважаючи на численне своє потомство,
не залишив по собі сина, який би улаштував йому гробницю, гідну
його імені і його діянь, гробницю, що хоча б трохи походила на ту
чудову споруду, яку Рамзес II звів для батька свого Сеті I. Гробниця
Рамзеса II є дуже незначною і бідно прикрашеною спорудою, яку рідко
відвідують мандрівники. Вони навіть і не підозрюють, що великий
Сезострис грецького переказу знайшов спокій у цьому скромному посмертному
житлі. І будучи при смерті, як і під час бою з хеттами, Рамзес II
міг сказати: «Я був один, нікого зі мною не було». (М. Бругш).
назад •
оглавление •
вперед
на главную
|
