Наш засновник

Хорхе Анхель Ліврага Ріцци (Jorge Angel Livraga)

Хорхе Анхель Ліврага Ріцци (Jorge Angel Livraga) народився в Буенос-Айресі 3 вересня 1930 р. Помер в Мадриді 7 жовтня 1991 р. Його батьки, Вікторія Ріцци і Анхель Ліврага за походженням були італійцями, предки яких емігрували в Аргентину наприкінці 19 століття. Це дозволило професору Лівразі отримати італійське громадянство.

В 15 років він втратив батька, ця подія стала причиною глибокої душевної кризи, що пробудила в ньому зацікавленість езотеричною філософією. Він пов'язує своє життя з аргентинським теософським товариством, де й починає свої дослідження з історії релігії та символізму. Водночас він навчається на медичному факультеті Буенос-Айреського університету, прослуховує курси з історії, археології й мистецтва. Крім того, він пише поезії і в 1951 році, на конкурсі національної поезії в Аргентині отримує першу премію за книгу «Лотос».

В 1956 році він засновує журнал «Теософські дослідження» з метою познайомити студентську молодь із творами Е.П.Блаватської, одночасно порівнюючи їх із новітніми науковими відкриттями. В наступному році за порадою теософа Шрі Рама він розширює цю роботу, засновуючи «Новий Акрополь» — асоціацію, метою якої є розповсюдження філософії серед молоді за зразком класичних філософських шкіл, таких як Платонівська школа, школи еклектичного зразка. «Ми розуміли, що людство має величезний безцінний скарб мудрості, що залишається прихованою, забутою і недоступною для молоді. Ця мудрість містить відповіді, які стосуються сенсу життя й форм дії, що дозволяють робити суспільство й світ, який нас оточує, кращим». Кількома роками пізніше, асоціація, яка згідно зі своїми цілями мала стати міжнародною, засновує свій перший центр за межами Аргентини, в Монтевідео (Уругвай). За першим кроком були наступні, незабаром «Новий Акрополь» з'являється в багатьох країнах Латинської Америки: Мексиці, Перу, Чилі, Венесуелі... В 1972 році Ліврага приймає рішення принести свій філософський ідеал в європейські країни, спочатку в Іспанію, а згодом у Францію і Англію. З того часу зростання «Нового Акрополя» не припинялося й сьогодні він існує в п'ятдесяти чотирьох країнах Європи, Америки і Азії.

Можна сказати, що життя й робота Хорхе Анхеля Лівраги невід'ємні від заснованого ним руху. Усі свої зусилля він спрямовує на створення добре й ретельно розробленої системи навчання, синтезуючи великі вчення, що протягом історії дозволили людству створити культури й цивілізації. Він невтомно мандрував країнами, в яких існувала Асоціація, і під час цих мандрівок він проводить зустрічі, читає лекції, пише статті і налагоджує контакти з різними людьми.

Він зосереджує свою увагу на питанні практичного застосування цих знань, для нього філософія є способом життя, і вона однаково близька всім, не зважаючи на відмінність менталітетів і соціальних умов. Тому часто він свою працю визначає як «формування модуля виживання», який дозволить людині змінюватися на краще і змінювати світ на краще. Насильство, догматизм, расизм й інші форми заперечення розділяють й часто ведуть до зіткнень між людьми. Однак, їх руйнівну дію можуть припинити толерантність і культура, які проводяться у життя шляхом філософського формування, метою якого є пробудження прихованого внутрішнього потенціалу людини.

ПРАЦІ

Хорхе Анхель Ліврага в своїх працях намагався зробити філософію й знання доступними й зрозумілими всім. Його твори є педагогічними за своїм характером. Тому більшу частину його інтелектуального спадку складають лекції, які він читав перед найрізноманітнішою публікою, і які присвячені різним темам. Не незважаючи на це, в цьому розмаїтті домінує ідея пробудження свідомості кожної людини й заклик зробити світ більш справедливим і об'єднаним, щоб освіта й культура були б доступні для кожного. Хорхе Анхель Ліврага розмірковує про світ, в якому він живе, і вказує на необхідність свободи думки й незалежності її від маніпуляцій. Видано збірку його лекцій в 4-х томах.

Його першим твором був «Анкор-учень», в якому розповідається про пригоди юного учня, який намагався осягнути таємниці езотеричної мудрості. Дія відбувається перед знищенням Посейдоніса, який за Платоном, є останнім уламком міфічного континенту — Атлантиди. В цьому романі, написанному в юності, Ліврага викладає вчення, яке підтримував протягом свого філософського формування.

«Алхімік» — роман у формі історичної розповіді, в якому розповідається про таємні братства Європи ХVI століття, де автор висловлюється за свободу думки.

У творі «Елементали — духи природи», що був перекладений багатьма мовами, він пояснює різні феномени, що зустрічаються в природі. Цю мету автор переслідує й у творі «Вступ до мудрості Сходу», поширюючи її на сферу всієї езотеричної філософії. Твір є справжнім путівником для тих, хто починає свій пошук в області знань, що приховуються за розмаїттям філософських вчень і релігійних систем. До творів педагогічного характеру належать й «Листи до Делії і Фернана», що мають форму діалогу з двома найближчими учнями. Тут Ліврага відповідає на різні питання, що виникають у цих молодих людей на шляху формування філософського світогляду.

Лише у двох працях професор Ліврага звертається до проблем нашого часу. В одній з них — «Міфах ХХ століття» він аналізує зловживання владою, несправедливість, протиріччя того століття, і водночас закликає ввійти в ХХІ століття з більш незалежними поглядами. У творі «Пес Моассі» зустрічаємо той самий критичний погляд у формі фантастичної розповіді. Головним героєм є пес, який отримавши тіло людини, але в душі залишившись собакою, дивиться з властивою йому простотою логіки на ірраціональні моменти людського суспільства.

У книзі «Фіви», як археолог і знавець єгипетської цивілізації, Х.А.Ліврага розповідає про Фіви — столицю Середнього царства — маючи на меті відкрити читачеві духовний спадок цього стародавнього світу, далекого і водночас близького сучасній людині, бо, як говорить автор: «Фіви — це стан душі».

Одна з тем дослідження, обраних Х.А.Ліврагою — театральні жанри Давньої Греції. Так з'являється праця «Театр Містерій. Трагедія», у якій він досліджує глибинну й істинну реальність душі, розкриваючи деякі з аспектів, пов'язаних із пошуком величного в людині, з пробудженням внутрішнього героя, який є в кожному з нас. Цей твір, можливо, перший у низці запланованих ним дослідницьких робіт, які не судилося здійснити.

Ці праці було перекладено багатьма мовами: німецькою, французькою, англійською, португальською, грецькою, російською, українською та іншими.